ДОМНЕНКО Петро Іванович народився 27 червня 1968 року в м. Красноград Харківської обл. У 1983-му закінчив Красноградську СШ. Із 1983 до 1987 р.: студент Красноградського технікуму механізації сільського господарства (нині Красноградський аграрно-технічний фаховий коледж). У 1987–му був призваний на строкову службу до лав Рад. А. Із 29 жовтня 1988 р. проходив навчання в м. Кіровакан (кол.), Вірменія. Навесні 1988–го був направлений на військову службу до Афганістану: м. Ташкурган, рота матеріального забезпечення (РМО) 122-го моторизованого стрілецького полку. Служив водієм на бензовозі УРАЛ-4320. Доставляв паливно-мастильні матеріали в афганські міста: Пулі-Хумрі, Кундуз, Мазарі-Шариф, Айбак, Шибарган та ін. Заправляв бензовоз у місті Хайратон, що знаходилося на кордоні з Узбекистаном. 15 лютого 1989 року брав участь у виведенні радянських військ з Афганістану. Далі продовжив службу водієм радіостанції в ракетних військах Заполярного ВО, м. Полярні Зорі Мурманської обл.

У жовтні 1989-го демобілізований. Із 1989 до 1999 р.— працював водієм автоскрепера в Красноградському ПМК*-164. Із 2000 р. Петро Іванович Домненко трудиться водієм у ТОВ «Красноградський млин».

ПМК*— пересувна механізована колона

    15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця дата приурочена до дня виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році. 

    Щорічно українці відзначають цей день як день пам’яті тих, хто чесно виконував свій військовий обов’язок у локальних збройних конфліктах.

   Афганська війна – одна із найтрагічніших сторінок історії. Вона тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів. Минають роки, але для кожного, хто пройшов важкими дорогами війни, хто не раз зазирав в обличчя смерті, втрачав друзів, ті події залишилися болем у серці та назавжди закарбувалися у пам’яті. І саме ця пам’ять щороку збирає нас, щоб згадати тих, хто загинув на чужині. Вдячні вам за мужність, стійкість та витримку! Ваша вірність заслуговує на глибоку повагу. Схиляємо голови перед тими, хто загинув, виконуючи свій обов’язок.

     На жаль, українцям знову доводиться відчувати руйнівний відбиток війни. Велика шана тим ветеранам локальних збройних конфліктів, які наразі використовують свій бойовий досвід для захисту України. Не забуваємо й тих, хто у вічності! Світла пам’ять героям!

Реабілітація постраждалих і жертв радянського режиму

На Харківщині, після вимушеної перерви, спричиненої повномасштабною війною, поновила роботу Регіональна комісія з реабілітації жертв політичних репресій при Харківській обласній військовій адміністрації.

Перше засідання органу відбулося 6 лютого. У ньому взяли участь члени комісії – працівники Харківської ОВА, правоохоронці, науковці та представники громадськості. Підготовлені за результатами розгляду висновки та пропозиції будуть надіслані на ухвалу Національній комісії в м. Києві.

Структурні підрозділи Харківської ОВА надають громадянам необхідну правову допомогу та роз’яснення щодо процедури отримання статусу реабілітованої або потерпілої особи. Переважно це громадяни, які народилися у репресованих батьків на далекій чужині – на засланні. Також чимало нащадків домагаються задля відновлення справедливості реабілітації своїх рідних – дідів-прадідів, які зазнали утисків прав і свобод від радянського режиму. Звернутися до Комісії можна за телефоном: (057) 705 28 07 або електронною адресою : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Нагадуємо, найбільша інформаційна база, складена за документами розсекречених архівних кримінальних справ громадян, репресованих на Харківщині, вміщена до книг Харківського тому серії «Реабілітовані історією». Книги «Реабілітовані історією. Харківська область» включають біографічні довідки, історичні документи, нариси про видатних земляків, репресованих у 1919 – 1938 рр. Ознайомитися з книгами серії можна на сайті комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, яке займається підготовкою книг тому, за посиланням: https://inforegion.kh.ua/index.php/sektorom-redaktsii-knyhy-reabilitovani-istoriieiu/reabilitovani-istoriieiu

Бажання поділитися своїй творчістю - це потреба кожного митця, своїми виставками майстри пензля, голки або фотоапарату допомагають нам зазирнути в свою душу і трохи стати краще. А роблять вони це за допомогою тій таємниці, яка відома тільки їм. Дуже надихає, що виставляти свої роботи йде сучасна молодь. Сьогодні це – Аліса Черепащук, український пейзажний та тревел фотограф, учасниця виставок, творчий підхід якої є цікавим у своєму роді. Більше 15 років вона шукає саме «той» кадр, який би став відображенням її концепції бачення світу та взаємодії з ним.

Представлені на персональній виставці роботи належать до двох серій: Garden Dreams та Пейзажі Ісландії. Проект Garden Dreams – це відповідь автора на виклик жаху війни. Хоча серія і включає в себе декілька довоєнних фотографій, але оформлення в цілісну концепцію та зйомка робіт проводилася у передмісті Києва під час тривожних ночей. Невелику кількість кадрів довелося знімати в імпровізованій студії через неможливість сфотографувати квіти у природньому середовищі.

Але, звісно, краще фотографію дивитися, ніж її описувати словами.   Дякуємо всім відвідувачам, що приходять та приїздять до галереї, підтримують українські таланти!

Персональна виставка фотографа Аліси Черепащук

«Garden Dreams.  Сни в саду

та пейзажі Ісландії»

03.02.2024 – 16.02.2024 

  Аліса Черепащук – український пейзажний та тревел фотограф.

  Учасниця фото-виставок:

• Пейзаж. Сучасний погляд 2016
• KYIV PHOTO WEEK 2017
• Метамодерн: Пошук досконалості 2019.

  «Моєю метою завжди було відображення настрою, змісту, ідеї через фотографію. Дати поштовх уяві та думкам. Більше 15 років я постійно шукаю саме «той» кадр, який би став відображенням моєї концепції бачення світу та взаємодії з ним».

  Представлені на першій персональній виставці роботи належать до двох серій: Garden Dreams та Пейзажі Ісландії.

  Фотографії з Ісландії зроблені під час подорожі країною у 2019 році. Більшість кадрів чорно-білі, бо саме так вони найкраще передають стан та настрій країни вікінгів та льоду.

  «Північ або сприймається людиною, або ні. Ісландія настільки захопила мене, що наступного року ми планували повернутися з рюкзаками у високогірні важкодоступні регіони, але через пандемію цим планам не судилося стати реальністю».

  Проект Garden Dreams – це відповідь автора на виклик жаху війни. Хоча серія і включає в себе декілька довоєнних фотографій, але оформлення в цілісну концепцію та зйомка більшості робіт проводилася у передмісті Києва під час тривожних ночей. Невелику кількість кадрів довелося знімати в імпровізованій студії через неможливість сфотографувати квіти у природньому середовищі.

Подвиг Героїв Крут – символ українського опору
До 106-ої річниці битви під Крутами

Джерела (продовження):

1. 22 січня 1918 р. Наказ особливого коменданта м. Києва Михайла Ковенка та голови Українського революційного комітету гарнізону м. Києва Саватія Березняка про організацію добровільного українського війська. ДНАБ, м. Київ, од. зб. 49.

2. Оголошення-заклик студентів Українського народного університету про вступ до студентського куреня Січових Стрільців 4 січня 1918 р. Газета «Нова Рада», 6 січня 1918 р.

3. Звернення до українського студентства української фракції центру Університету Святого Володимира про запис до куреня Січових Стрільців 13 січня 1918 р. Газета «Нова Рада», 13 січня 1918 р.

4. Будівля Педагогічного музею, у якій в січні 1918 р. проводився щоденний запис до куреня Січових Стрільців. Побудована в 1901 р. З 11 березня 1917 р. у приміщенні розташовувалась Українська Центральна Рада. Нині комунальний комплексний позашкільний заклад «Київський міський будинок вчителя», вул. Володимирська, 57.

Подвиг Героїв Крут – символ українського опору
До 106-ої річниці битви під Крутами

Джерела:

1. Так у 1918 році виглядала залізнична станція Крути. Тогочасна будівля вокзалу нині не зберіглася. Крути – проміжна станція Конотопської дирекції Південно-Західної залізниці на лінії Бахмач-Пасажирський – Ніжин. Розташована за 130 км на північний схід від м. Києва, 18 км від м. Ніжина. Фото 20 жовтня 1918 р., Національний військово-історичний музей України

2. Будівля залізничної станції Крути. Фото 20 жовтня 1918 р., Національний військово-історичний музей України

3. Водокачка на залізничній станції Крути. Фото 20 жовтня 1918 р., Національний військово-історичний музей України

4. Студенти куреня Українських Січових Стрільців на залізничній станції Крути незадовго до бою. Фото січня 1918 р.

Нагадаємо: З розпадом Російської імперії, розпочатим Лютневою революцією 1917 року, в м. Києві зусиллями українських партій була створена Центральна Рада, яка 20 листопада 1917 року проголосила створення Української Народної Республіки.

Верхівка російських більшовиків, які захопили владу внаслідок збройного повстання проти Тимчасового уряду в Петрограді, доклала чимало зусиль до повернення українських територій до складу вже новоствореної під червоним прапором радянської імперії. Справжні, хижацькі наміри, більшовицькі лідери приховали популістськими гаслами та обіцянками. Українську Центральну Раду називали буржуазним та контрреволюційним органом, розв’язану війну на теренах України – громадянською війною.

Політична, а за нею військова ескалація з боку північного сусіда, на початку грудня 1917 року вилилася в окупацію українських земель. Червоногвардійські загони під орудою Володимира Антонова-Овсієнка заволоділи м. Харковом, звідки поширили військову експансію в бік столиці УНР м. Києва.

Подвиг Героїв Крут – символ українського опору

До 106-ої річниці битви під Крутами

…Зловісна ніч – її не позабути! –

Пливла над полем, студеніла…

Лягла трисотня у бою за Крути,

За Україну у снігах лягла!..

Ти чуєш? Чуєш?.. Де ж є твої лави!?

Де Мати-Січ… Батурин… Козаки!

Де, Україно, цвіт Твоєї Слави!?

Що Ти жива! Що йдуть твої полки!

Що не Трисотня стріне хижу зграю,

А вся Ти встанеш з ворогом у бій!..

Я плачу, Рідна, плачу, як згадаю

Тих, що лягли із мукою надій!..

Ці поетичні рядки належать українському поету, літературознавцю, журналісту Миколі Щербаку (1914–2010) і йдеться у них про події 106-річної давнини.

Поєднана силою духу народу. До 105-ої річниці проголошення Акту Соборності України

Висвітлення Соборності України в науковій думці і художній літературі

Ідею Соборності виковувало поетичними строфами чимало представників української інтелігенції на заході і сході України. Сподівання на злуку українських земель задовго до події лунало з вуст українських класиків. Пророчі слова знаходимо у багатьох творах Тараса Шевченка у першодруці «Кобзаря» далекого 1840 року.

Невтомний Каменяр, вічний революціонер Іван Франко у 1883 році звертаючись до українців закликав підніматися на боротьбу, яку вважав святим ділом, «щоб газдою, не слугою, перед світом стати». У творі «Розвивайся ти, високий дубе» (1883) є заклик до боротьби за нероздільну Україну від заселеною етнічними українцями Кубані до карпатської притоки Вісли річки Сяну.