ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ЖИВОПИСУ ЕЛЬМІРИ  АЛІЄВОЇ

«Мінливість настроїв»

24.06.2025 – 03.07.2025 (мала зала)

     Ельміра – корінна харківʼянка. Закінчила середню школу, курси живопису, університет. З дитинства малювала, здійснювала оформлення шкільних свят, була солісткою у шкільному хорі.

      Майже п’ятнадцять років свого життя присвятила роботі з дітьми. Працювала у садочках, викладала у школі, вела гуртки.

     Першу картину олією написала у 2021 році, потім була перерва майже півтора року. З 2023 року відновила заняття малюванням. Протягом усього часу Ельміра займається з викладачем та удосконалює свою майстерність.

     Це – перша виставка такого масштабу. Усе життя художницю супроводжували сумніви і страх, що роботи можуть не сподобатися широкій аудиторії.

     Ідеї для нових робіт приходять у снах або залежно від стану душі.

     Автор вдячна усім, хто її підтримує і цінує її творчість.

Персональна виставка живопису Віктора Лисенка

«ІНШИЙ ПОГЛЯД»

19.06.2025 – 25.06.2025 (велика зала)

    Художник сприймає образотворче мистецтво як цілісну систему, що постійно еволюціонує від одного стилю до іншого – від реалізму до імпресії, футуризму, кубізму, абстракції. Експерименти митця з пластикою художніх форм вилилися в свій власний образний ряд, у чітку систему образотворення.

    У виставкову експозицію входять обрані живописні композиції, які створювалися за період останніх 15 років – від композицій в жанрі «ню» до  фігурних напівабстрактних образів.

    Віктор Лисенко народився у 1981 році в Харкові. За фахом архітектор, навчався в Харківському будівельному технікумі, після – в ХНУГХ ім. О.М. Бекетова, був викладачем на кафедрі архітектурного проектування та рисунку, також викладав у ліцеї академії. Заснував у 2009 році Майстерню аналітичного мистецтва, викладав академічний рисунок та живопис. Його картини та творчі методи відомі далеко за межами нашої країни. Наразі художник входить до складу Асоціації художників ARTE міста Братислави (Словакія).

Любив і сіяв українське слово. До ювілею Володимира Степановича Александрова

2 липня виповнюється 200 років від дня народження знаменитого харків’янина — українського письменника, музиканта, фольклориста Володимира Степановича Александрова (1825–1894). Лікар за фахом, значну частину свого життя присвятив роботі на ниві української культури. Діяльність поета, перекладача, видавця була тісно пов’язана з Харківщиною.

Володимир народився 1825 р. у с. Бугаївка Ізюмського повіту у сім’ї сільського священника Степана Александрова, який любив українську літературу і сам писав. Юнак наполегливо здобував освіту в Куп’янському повітовому училищі. Літературні таланти виявив під час навчання в Харківському колегіумі, де його обґрунтовано вважали одним із кращих учнів. Володимир отримав репутацію поета, коли оприлюднив свої україномовні вірші. Високу оцінку викладачів заслужили його переклади давніх античних трактатів. Також цілком відповідально ставився він до навчання в Харківському університеті, медичний факультет якого закінчив казенним коштом у 1853 р. Прагнення до знань, здобутки у навчанні були запорукою успішної кар’єри. За роки бездоганної служби, військовим медик В. Александров отримав звання генерала та цивільний чин статського радника.

Але ж за покликом душі В. Александров все життя полишався подвижником, просвітником. Який не жалів ані часу, ні своїх коштів на поширення друкованого українського слова. В акровірші «До України» поет висвітлив обрану їм роль:

ВИСТАВКА ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА СПІЛЬНОТИ МАЙСТРІВ
 «Art Гурт А»

18.06.2025 – 21.06.2025

З 18 по 21 червня 2025 року в інформаційно-виставковому центрі «Бузок» відбудеться виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів спільноти «Art Гурт А».
Представлені роботи створені майстрами міста Харків, незважаючи на всі труднощі сьогодення.
Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до організації цієї виставки.

Відвідавши виставку, ви зможете не тільки насолодитися красою, але й підтримати мистецтво.
Долучайтеся до нас та відкривайте для себе світ творчості!

Часи роботи: 10.00 – 18.00.    Вхід вільний.    
Дата: 18- 21 червня 2025 року.
Місце: інформаційно-виставковий центр «Бузок» (праве крило ХНАТОБу, Сумська, 25).

#виставка #мистецтво #харків #Бузок

Олександр Виєзжев — організатор Першої художньої виставки Харківського гуртка художників

13 червня виповнилося 160 років від дня народження Олександра Миколайовича Виєзжева (1865–1918), українського живописця і громадського діяча. Відомого тим, що в 1900 р. організував харківський гурток живописців, на основі якого створено «Товариство харківських художників».

Народився Олександр 13 червня 1865 р. у місті Зміїв Зміївського повіту Харківської губернії. Прагнення талановитої дитини до малювання підтримали батьки, які допомогли Олександру потрапити до приватної Харківської художньої школі М.О. Раєвської–Іванової. Як відомо, близько 4 відсотків учнів школи продовжили фахове навчання у вищих навчальних закладах. У 1887–1890 рр. юнак здобував освіту в Петербурзькій академії мистецтв. З 1889 р. він вже мав досвід участі у художніх мистецьких виставках. Персональні виставки О. Виєзжева пройшли в Санкт–Петербурзі у 1905 р. і м. Петрограді 1915 р. Але головним його здобутком, стала організація та проведення в Харкові справжньої мистецької події, яка залишила пам’ять в історії міста.

Художник підтримував дружній зв’язок з сім’єю М.О. Раєвської–Іванової, провідними харківськими майстрами, до яких навідувався у Харкові. На початок 1900 р. він очолював гурток місцевих художників. Творче об’єднання відразу заявило про себе відкриттям виставки, яку успішно провело в Харківському художньо–промисловому музеї з 6 січня до 2 лютого 1900 р. Виставкові зали об’єднали 150 художніх робіт, авторами яких було більше двадцяти живописців.

Від харківського гуртка експонували картини відомі художники та громадські діячі. Викладач, педагог Микола Митрофанович Уваров (1861–1942). Майбутній юрист, студент Харківського університету, художник пейзажист і автор натюрмортів Василь Пилипович Леві (1878–1953). Пейзажист Калестин Михайлович Соломаха. Один з найвидатніших майстрів академічного натюрморту Євдоким Гнатович Волошинов (1823–1913). Художник, письменник і громадський діяч Василь Парфентійович Карпов (1834–1906). Графік, пейзажист, майстер інтер’єрних композицій Петро Олексійович Левченко (1856–1917).

Літня handmade виставка
«ЧАРІВНИЙ СВІТ HANDMADE»
від спільноти майстринь Слобожанщини «Творчі серця»

13.06.2025 – 15.06.2025
Де жінки творять — там сяє Харків!

? 13–15 червня
? ІВЦ «Бузок», вул. Сумська, 25
? з 10:00 до 18:00
? Вхід вільний!

? Що вас чекає?
? Унікальні handmade-вироби від майстринь Слобожанщини:
• прикраси
• аксесуари
• авторський одяг
• речі для інтер’єру
• натуральна косметика
• смачні та корисні солодощі
• іграшки

Усе створено вручну з любов’ю та душею!
? Майстер-класи для дітей і дорослих:
• Петриківський розпис
• Браслети шамбала
• Букети з намистин
? Веселий аквагрим для дітей — трохи магії прямо на щічках і носиках!
? Безпрограшна благодійна лотерея — збір коштів на авто для військового медика, який щодня рятує життя.

Приходьте всією родиною — творити, радіти, допомагати!

Майстер української національної вокальної школи Михайло Микиша

Нещодавно виповнилося 140 років від дня народження Михайла Венедиктовича Микиші (1885–1971) — обдарованого оперного співака, вокального педагога, народного артиста УРСР (1971). Творчість митця тісно пов’язана з Харковом. Видатний співак володів голосом широкого діапазону, який називали «шовковим» тенором, мав непересічне акторське обдарування.

Народився Михайло Микиша 6 червня 1885 р. у сім’ї незаможних селян у повітовому м. Миргород на Полтавщині. Хлопчика, який рано залишився сиротою, виховали в будинку бабусі.

Михайло здобував освіту у Миргородській художньо–промисловій школі за спеціальністю скульптура та малювання. Одначе йому подобалося співати і він співав у шкільному та церковному хорах. Обдарований хлопець після закінчення школи у 1902 р. вирішив присвятити життя співу.

Восени 1904 р. Михайло потрапив у клас до Олександра Пилиповича Мишуги. Цього відомого педагога своєю чергою український композитор Микола Лисенко запросив викладати до щойно відкритої ним Київської музично–драматичної школи. Заклад надавав вищу мистецьку освіту, де музичні дисципліни відповідали програмі консерваторії. Дев’ятнадцятирічний Микиша вже визначився з подальшою кар’єрою. За правилами школи до класу співу приймали хлопців з усталеним голосом віком від 17 років.

Михайло Яловий і доба «Розстріляного Відродження»

Нещодавно виповнилося 130 років від дня народження літератора Михайла Омеляновича Ялового (літературні псевдоніми Юліан Шпол, Михайло Красний; 1895–1937). Український поет, прозаїк і драматург брав діяльну участь у літературному житті 1920–1930–х рр. Саме з його арештом в 1933 р. нерідко пов’язують початок тривалих політичних репресій в письменницькому середовищі. Жертвою яких став і його рідний брат Костянтин Яловий — письменник, працівник редакції газети заводу ім. Т.Г. Шевченка, розстріляний у Харкові в 1937 р.

Михайло Яловий народився 5 червня 1895 р. в багатодітній сім’ї волосного писаря в селі Дар–Надежда Костянтиноградського повіту на Полтавщині (нині Берестинський район Харківської області). Батько утримував сім’ю, заробляючи здачею в оренду землі та працюючи нотаріусом. Мати, Феодосія Дмитрівна Ялова, працювала сільською вчителькою. Завдяки її старанням Михайло та молодші брати, Григорій та Костянтин, вивчали вдома англійську, німецьку, французьку та латинську мови, готувались до вступу в університет.

Середню освіту Михайло Яловий здобув у Миргородській гімназії. З 1916 р. навчався в Києві на медичному факультеті Університету святого Володимира. Революційний рух партії есерів (соціалістів–революціонерів), до якого примкнув М. Яловий, вплинув на його подальшу долю. Після партійного розколу він обрав сторону лояльних до більшовиків партійців, яких за назвою партійної газети назвали «боротьбистами». Проповідуючи ліві погляди, вони невдовзі влились у КП(б)У. У 1920 р. членом комуністичної партії став і Михайло Яловий. А за часів національно–визвольних змагань він очолював революційні органи влади на рідній Костянтиноградщині. Виконував партійні завдання, проводячи підпільну роботу в Одесі, на Херсонщині. У січні 1919 р. разом з К. Максимовичем, Л. Христовим, В. Гуцалюком був відряджений до Галичини для створення там партійної організації боротьбистів.

Подвижниця мистецької справи, засновниця Харківської художньої школи Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова

Цього літа виповнюється 185 років від дня народження відомої української художниці і педагогині Марії Дмитрівни Раєвської–Іванової (1840–1912). Самовіддана громадська діячка, вона з 1869 р. впровадила практику художніх виставок харківських майстрів і відкрила у Харкові приватну художню школу, пізніше відому як міську школу малювання і живопису, згодом перетворену на художнє училище.

Слобожанщина завжди була багата та славна народними талантами. Ще у 1830–ті рр. етнограф, автор краєзнавчих публікацій про Харківщину Вадим Пассек писав: «художних здібностей у простого народу стільки, голоси такі чисті та дзвінкі, вухо та око такі вірні, що багато самоучкою співають прекрасно, грають на різних інструментах і без будь–яких посібників відмінно малюють». Проте гімназична, тим паче університетська освіта, яка передбачала всебічний розвиток талантів, була доступна далеко не кожному. Університетський центр у ХІХ столітті, на думку істориків Д. Багалія та Д. Міллера, помітно відставав саме у сфері художньої мистецької освіти, «не маючи у себе навіть правильно поставленої художньої школи малювання, живопису». У той же час, ніби всупереч обставинам, на Слобожанщині з’являлися зірки рівня Іллі Рєпіна.

Поштовхом до розвитку мистецьких інтересів харків’ян послугувала поява в місті молодої художниці прогресивних поглядів Марії Іванової. Вона народилася 1840 р. в заможній сім’ї у с. Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії. Європейського рівня освіту отримала, за особистим визнанням, «у Дрездені, в майстерні професора Ергардта навчалась рисування та живопису, у скульптора Кірхгода брала уроки ліплення, а в художника Дитріха — "уроки живопису аль фреско"».

У 1860–ті рр. художні виставки в Харкові були рідкістю. В експозиції переважали портретні роботи приїжджих майстрів. Інтерес глядачів до портретного жанру був величезний і пояснювався природніми обставинами. Фотографічні зображення не набули ще широкого розповсюдження і більшості харків’ян були не доступні. Також маловідомими загалу залишалися роботи художників з приватних колекцій, які зберігалися у будинках заможних родин. Іноді перегляд виставлених робіт досягав приголомшливого ефекту! У спогадах Марія Дмитрівна розповіла історію одруження свого дядька, предводителя повітового дворянства М.А. Антонова. Ще до знайомства з майбутньою нареченою він закохався у її художнє зображення. Побравшись, подружжя зберігало той портрет як реліквію або домашній оберіг.

Який батько, такий син. Гідний нащадок козацького роду

Петро Ковалівський

Нащадки старшино–шляхетського роду козацького сотника Ковалівського, який у середині ХVII століття заклав поселення поблизу Харкова, здобули добру славу і відомі далеко за межами Слобожанщини. У 2024 р. на мапі Харкова з’явилася нова назва вулиці на посвяту родини Ковалевських (Ковалівських). Відомих державних, військових діячів, науковців Харківського університету. До славної плеяди належить ім’я Петра Григоровича Ковалівського. Він є батьком професора–сходознавця, дослідника спадщини Г. Сковороди Андрія Ковалівського (1895–1969), чий 130–річний ювілей відмітили в лютому цього року. Активна громадська та наукова діяльність Петра Григоровича Ковалівського припала на буремні, наповнені подіями, часи ХХ століття, але залишається мало відомою.

Петро Ковалівський народився в 1865 р. у родинному маєтку в с. Розсохувате поблизу с. Золочів на Харківщині. Вищу освіту здобував на математичному факультеті Московського університету та в Московській вищій технічній школі. У 1892 р. отримав спеціальність інженера–механіка і розпочав свою трудову діяльність. Перейшов 1895 р. на педагогічну та культурно–просвітницьку роботу, якою займався до кінця своїх днів.

Його вважають творцем системи профтехосвіти в Україні. Професор Харківського інституту народної освіти, дійсний член Українського науково–дослідного інституту педагогіки, науковий співробітник музею Слобідської України ім. Г. Сковороди, він обрав провідним напрямком діяльності розвиток краєзнавства. Займаючись розробкою методики виробничих процесів, методики географії, П. Ковалівський опублікував чимало праць, присвячених природі та господарству Слобожанщини.

28–31 травня 1925 р. брав участь у роботі Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції, на якій виголосив доповідь, присвячену методології краєзнавства. П. Ковалівський входив до складу керівного органу — Українського комітету краєзнавства від секції етнології та краєзнавства науково–дослідної кафедри історії України при Харківському інституті народної освіти. На кафедрі академіка Д. Багалія Петро Ковалівський керував краєзнавчою роботою, його син Андрій — підсекцією духовної культури.