Небесна Сотня – шлях у безсмертя. 20 лютого Україна вдесяте відзначає День Героїв Небесної Сотні.
Залишаємося гідними своїх Героїв!
День Героїв Небесної Сотні відзначають щорічно 20 лютого згідно з Указом президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» на знак пам’яті про громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України та завдяки яким було змінено хід історії нашої держави.
Цьогоріч вдесяте Україна вшановуватиме пам’ять Героїв Небесної Сотні. Вдесяте в умовах війни з росією. Нині маємо десятки тисяч загиблих від російської зброї. Але щорічно 20 лютого згадуємо тих, які першими загинули за те, щоб Україна не зникла з мапи світу, щоб північний сусід не поглинув її. Імена Героїв Небесної Сотні стоять першими у мартирологу загиблих у російсько-українській війні. Адже сьогодні ми знаємо, що російська зброя була спрямована вперше проти громадян незалежної України не в лютому 2022 року, і навіть не навесні 2014, а у січні та лютому 2014 року, коли у середмісті Києва від вогнепальних поранень і газового отруєння гинули активісти Майдану.
Небесна Сотня це 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. Назва виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона з’явилася під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року. Про Героїв Небесної Сотні говорили зі сцени Майдану та писали на інтернет-ресурсах. На Урядовому порталі згадка про Героїв Небесної Сотні з’явилася 28 лютого 2014 року.
«Небесна Сотня – шлях у безсмертя»
«Небесна Сотня – шлях у безсмертя»
Цьогоріч ми відзначаємо десяту річницю доленосних подій Майдану та вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні, які віддали життя у боротьбі за краще майбутнє нашої країни.
Події 20 лютого 2014 року в середмісті столиці України стали кульмінацією Революції Гідності. За неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, відмову від «багатовекторності» у зовнішньополітичному курсі, утвердження розвитку України як демократичної європейської країни заплачено дуже велику ціну – людські життя.
Вшановуючи пам’ять Громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, прав та свобод людини, європейське майбутнє України, завдяки яким було змінено хід історії нашої держави, встановлено День Героїв Небесної Сотні.
Революція Гідності – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні – з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектору розвитку держави, у підсумку антиконституційними діями влади. Центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці: Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Мирні акції почалися під євроінтеграційними гаслами, але згодом перетворилися на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму президента Віктора Януковича – проти корупції та порушень прав людини. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв. Загиблих під час протистоянь у грудні 2013-го – лютому 2014 року активістів назвали Небесною Сотнею.
Герої Небесної Сотні втілили людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість. Їх подвиг змінив суспільну свідомість українців, актуалізувавши значущість таких понять, як право на самовизначення, гідність, свобода, суверенність держави, демократія, європейський вибір.
Це день жалоби, оскільки пов’язаний із загибеллю людей під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але він покликаний ушановувати боротьбу за гідне та вільне життя, жертовність і відвагу. Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця – це ті якості, які мали Герої Небесної Сотні. Пам’ять про Героїв Небесної Сотні має бути живою, сприяти громадській активності, консолідації, формувати усвідомлення відповідальності кожного за майбутнє України.
Революція Гідності заклала початок реформуванню різних сфер життєдіяльності країни, самоорганізації громадянського суспільства, розвитку волонтерського руху, децентралізації, декомунізації, оновленню української політичної еліти.
ГОЛОТА Сергій Феодосійович
ГОЛОТА Сергій Феодосійович народився 25 листопада 1966 року в місті Бердянськ Запорізької обл. Навчався у Красноградській СШ № 3. У 1985–му закінчив Харківський кооперативний технікум (нині Харківський кооперативний торгово-економічний коледж) за спеціальністю: «Товарознавець». У 1985 р. був призваний на строкову службу до лав Рад. А: Керкінський та Пяндзький* прикордонні загони — ММГ-3 (маневрена моторизована група), навідник станкового автоматичного гранатомета (АГС-17).
У 1987 р. демобілізований. За участь у бойових діях в Афганістані Сергій Федосійович Голота був нагороджений орденом «Червона Зірка». Одружений, має двох дітей. Працював у сфері торгівлі та в АТП «Укрбургаз». В даний час займається підприємницькою діяльністю.
*Пяндж — річка, що протікає на території Афганістану і Таджикистану
БОНДАР Віктор Васильович
БОНДАР Віктор Васильович народився 12 жовтня 1964 року в м. Красноград Харківської обл. У 1982–му закінчив Красноградську СШ № 2. У жовтні 1982 р. призваний на строкову службу до лав Рад. А і направлений у прикордонні війська на територію Середньої Азії (нині Центральна Азія). Рік прослужив на Іранському кордоні, а потім був переведений до Пяндзького* прикордонного загону. Після розподілу його направили на «точку» Імам Сахіб, провінція Кундуз, Афганістан. навідником станкового протитанкового кулемета (СПГ-9) моторизованої маневреної групи (ММГ-1). Неодноразово брав участь у бойових операціях.
У грудні 1984 р. демобілізований. Нагороджений медаллю «За відвагу в Афганській війні» та багатьма ювілейними медалями.
Нині Віктор Васильович Бондар проживає в м. Красноград, пенсіонер.
*Назва походить від річки Пяндж, що протікає на території Таджикистану та Афганістану.
ДОМНЕНКО Петро Іванович
ДОМНЕНКО Петро Іванович народився 27 червня 1968 року в м. Красноград Харківської обл. У 1983-му закінчив Красноградську СШ. Із 1983 до 1987 р.: студент Красноградського технікуму механізації сільського господарства (нині Красноградський аграрно-технічний фаховий коледж). У 1987–му був призваний на строкову службу до лав Рад. А. Із 29 жовтня 1988 р. проходив навчання в м. Кіровакан (кол.), Вірменія. Навесні 1988–го був направлений на військову службу до Афганістану: м. Ташкурган, рота матеріального забезпечення (РМО) 122-го моторизованого стрілецького полку. Служив водієм на бензовозі УРАЛ-4320. Доставляв паливно-мастильні матеріали в афганські міста: Пулі-Хумрі, Кундуз, Мазарі-Шариф, Айбак, Шибарган та ін. Заправляв бензовоз у місті Хайратон, що знаходилося на кордоні з Узбекистаном. 15 лютого 1989 року брав участь у виведенні радянських військ з Афганістану. Далі продовжив службу водієм радіостанції в ракетних військах Заполярного ВО, м. Полярні Зорі Мурманської обл.
У жовтні 1989-го демобілізований. Із 1989 до 1999 р.— працював водієм автоскрепера в Красноградському ПМК*-164. Із 2000 р. Петро Іванович Домненко трудиться водієм у ТОВ «Красноградський млин».
ПМК*— пересувна механізована колона
15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця дата приурочена до дня виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році.
Щорічно українці відзначають цей день як день пам’яті тих, хто чесно виконував свій військовий обов’язок у локальних збройних конфліктах.
Афганська війна – одна із найтрагічніших сторінок історії. Вона тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів. Минають роки, але для кожного, хто пройшов важкими дорогами війни, хто не раз зазирав в обличчя смерті, втрачав друзів, ті події залишилися болем у серці та назавжди закарбувалися у пам’яті. І саме ця пам’ять щороку збирає нас, щоб згадати тих, хто загинув на чужині. Вдячні вам за мужність, стійкість та витримку! Ваша вірність заслуговує на глибоку повагу. Схиляємо голови перед тими, хто загинув, виконуючи свій обов’язок.
На жаль, українцям знову доводиться відчувати руйнівний відбиток війни. Велика шана тим ветеранам локальних збройних конфліктів, які наразі використовують свій бойовий досвід для захисту України. Не забуваємо й тих, хто у вічності! Світла пам’ять героям!
Реабілітація постраждалих і жертв радянського режиму
На Харківщині, після вимушеної перерви, спричиненої повномасштабною війною, поновила роботу Регіональна комісія з реабілітації жертв політичних репресій при Харківській обласній військовій адміністрації.
Перше засідання органу відбулося 6 лютого. У ньому взяли участь члени комісії – працівники Харківської ОВА, правоохоронці, науковці та представники громадськості. Підготовлені за результатами розгляду висновки та пропозиції будуть надіслані на ухвалу Національній комісії в м. Києві.
Структурні підрозділи Харківської ОВА надають громадянам необхідну правову допомогу та роз’яснення щодо процедури отримання статусу реабілітованої або потерпілої особи. Переважно це громадяни, які народилися у репресованих батьків на далекій чужині – на засланні. Також чимало нащадків домагаються задля відновлення справедливості реабілітації своїх рідних – дідів-прадідів, які зазнали утисків прав і свобод від радянського режиму. Звернутися до Комісії можна за телефоном: (057) 705 28 07 або електронною адресою : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Нагадуємо, найбільша інформаційна база, складена за документами розсекречених архівних кримінальних справ громадян, репресованих на Харківщині, вміщена до книг Харківського тому серії «Реабілітовані історією». Книги «Реабілітовані історією. Харківська область» включають біографічні довідки, історичні документи, нариси про видатних земляків, репресованих у 1919 – 1938 рр. Ознайомитися з книгами серії можна на сайті комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, яке займається підготовкою книг тому, за посиланням: https://inforegion.kh.ua/index.php/sektorom-redaktsii-knyhy-reabilitovani-istoriieiu/reabilitovani-istoriieiu
Бажання поділитися своїй творчістю - це потреба кожного митця, своїми виставками майстри пензля, голки або фотоапарату допомагають нам зазирнути в свою душу і трохи стати краще. А роблять вони це за допомогою тій таємниці, яка відома тільки їм. Дуже надихає, що виставляти свої роботи йде сучасна молодь. Сьогодні це – Аліса Черепащук, український пейзажний та тревел фотограф, учасниця виставок, творчий підхід якої є цікавим у своєму роді. Більше 15 років вона шукає саме «той» кадр, який би став відображенням її концепції бачення світу та взаємодії з ним.
Представлені на персональній виставці роботи належать до двох серій: Garden Dreams та Пейзажі Ісландії. Проект Garden Dreams – це відповідь автора на виклик жаху війни. Хоча серія і включає в себе декілька довоєнних фотографій, але оформлення в цілісну концепцію та зйомка робіт проводилася у передмісті Києва під час тривожних ночей. Невелику кількість кадрів довелося знімати в імпровізованій студії через неможливість сфотографувати квіти у природньому середовищі.
Але, звісно, краще фотографію дивитися, ніж її описувати словами. Дякуємо всім відвідувачам, що приходять та приїздять до галереї, підтримують українські таланти!
Персональна виставка фотографа Аліси Черепащук
«Garden Dreams. Сни в саду
та пейзажі Ісландії»
03.02.2024 – 16.02.2024
Аліса Черепащук – український пейзажний та тревел фотограф.
Учасниця фото-виставок:
- Пейзаж. Сучасний погляд 2016
- KYIV PHOTO WEEK 2017
- Метамодерн: Пошук досконалості 2019.
«Моєю метою завжди було відображення настрою, змісту, ідеї через фотографію. Дати поштовх уяві та думкам. Більше 15 років я постійно шукаю саме «той» кадр, який би став відображенням моєї концепції бачення світу та взаємодії з ним».
Представлені на першій персональній виставці роботи належать до двох серій: Garden Dreams та Пейзажі Ісландії.
Фотографії з Ісландії зроблені під час подорожі країною у 2019 році. Більшість кадрів чорно-білі, бо саме так вони найкраще передають стан та настрій країни вікінгів та льоду.
«Північ або сприймається людиною, або ні. Ісландія настільки захопила мене, що наступного року ми планували повернутися з рюкзаками у високогірні важкодоступні регіони, але через пандемію цим планам не судилося стати реальністю».
Проект Garden Dreams – це відповідь автора на виклик жаху війни. Хоча серія і включає в себе декілька довоєнних фотографій, але оформлення в цілісну концепцію та зйомка більшості робіт проводилася у передмісті Києва під час тривожних ночей. Невелику кількість кадрів довелося знімати в імпровізованій студії через неможливість сфотографувати квіти у природньому середовищі.
Подвиг Героїв Крут – символ українського опору
До 106-ої річниці битви під Крутами
Джерела (продовження):
1. 22 січня 1918 р. Наказ особливого коменданта м. Києва Михайла Ковенка та голови Українського революційного комітету гарнізону м. Києва Саватія Березняка про організацію добровільного українського війська. ДНАБ, м. Київ, од. зб. 49.
2. Оголошення-заклик студентів Українського народного університету про вступ до студентського куреня Січових Стрільців 4 січня 1918 р. Газета «Нова Рада», 6 січня 1918 р.
3. Звернення до українського студентства української фракції центру Університету Святого Володимира про запис до куреня Січових Стрільців 13 січня 1918 р. Газета «Нова Рада», 13 січня 1918 р.
4. Будівля Педагогічного музею, у якій в січні 1918 р. проводився щоденний запис до куреня Січових Стрільців. Побудована в 1901 р. З 11 березня 1917 р. у приміщенні розташовувалась Українська Центральна Рада. Нині комунальний комплексний позашкільний заклад «Київський міський будинок вчителя», вул. Володимирська, 57.