У вересні 1932 року спеціаліста призначили на одну з керівних посад фабрики хімічного виробництва. Інженер відправився до столиці радянської України. Саме враження від побаченого з вікна вагону потягу «Москва—Харків» стали поштовхом для розуміння того, що українських селян цілеспрямовано винищують. У книзі спогадів «Важкі часи. 15 років інженера у радянській Росії. Правдива розповідь» Вінербергер порівняв колишні квітучі села з суцільною руїною, на яку їх перетворила радянська влада. Популярна на той час фотокамера «Лейка» дозволила йому до від’їзду з Харкова потай зробити майже 100 знімків, які за допомогою австрійських дипломатів опинилися за кордоном.
Завдяки цим фотосвідченням, представленим кардиналом Теодором Інніцієром та генеральним секретарем Міжнародного комітету національних меншин Евальдом Амменде в першій міждержавній організації — Лізі Націй, світ дізнався про геноцид українського народу.
